I-177

Історія
Японія
Назва:	I-177
Будівник:	верф Kawasaki в Кобе
Закладений:	10 березня 1941
Спуск на воду:	20 грудня 1941
Отриманий:	28 грудня 1942
Доля:	3 жовтня 1944 потоплений на Каролінських островах
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу KD7
Водотоннажність:	1630 над водою, 2602 при зануренні
Довжина:	105,5 м
Ширина:	8,3 м
Осадка:	4,6 м
Двигуни:	2 дизелі потужністю 5,9 МВт 2 електромотори потужністю 1,3 МВт
Швидкість:	23,1 вузла (над водою), 8 вузлів (при зануренні)
Дальність плавання:	15 000 км при швидкості 16 вузлів (над водою)
Максимальна глибина:	80 м
Екіпаж:	86
Озброєння:	6 × 533 мм торпедних апаратів (усі носові), запас 12 торпед 1 × 120 мм палубна гармата 2 х 25 мм зенітні гармати

03.10.44

Район потоплення I-177

I-177 — підводний човен Імперського флоту Японії, який брав участь у бойових діях Другої світової війни.

Човен, який належав до типу KD7, спорудили в 1942 році на верфі компанії Kawasaki в Кобе.

По завершенні І-177 включили для проведення тренувань до ескадри підводних човнів Куре, а наприкінці лютого 1943-го підпорядкували 22-й дивізії підводних човнів, яка призначалась для базування на атолі Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів). 30 травня — 7 квітня І-177 пройшов з Куре на Трук.

10 квітня 1943-го І-177 вирушив для бойового патрулювання біля східного узбережжя Австралії. 26 квітня в районі за півтори сотні кілометрів на південний схід від Брисбену човен потопив вантажне судно Limerick (8724 GRT), яке прямувало у складі конвою. Ескорт останнього скинув дві глибинні бомби, але безрезультатно.

14 травня 1943-го дещо менш ніж за сотню кілометрів на схід від Брисбену І-177 поцілив торпедою госпітальне судно Centaur (3222 GRT), яке прямувало до Порт-Морсбі. Судно затонуло за три хвилини, загинуло 269 осіб з тих, хто був на борту.

23 травня 1943-го човен повернувся на Трук.

14 червня 1943-го І-177 знову рушив до східного узбережжя Австралії, проте 30 червня, невдовзі після прибуття до первісно призначеного району, був спрямований на Соломонові острови до протоки між островами Санта-Ісабель та Нью-Джорджія (саме 30 червня на останньому висадився американський десант). 6 липня І-177 дістався до Нью-Джорджії та провів тут два тижні, проте не досягнув якогось успіху. 24 липня човен прибув до Рабаулу — головної передової бази в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї.

Наступні кілька тижнів І-177 провів у транспортних рейсах на Нову Гвінею до Лае у глибині затоки Хуон (остання спроба японців провести до Лае конвой транспортних суден завершилась у березні 1943-го повним розгромом в битві у морі Бісмарка). 9, 24 серпня та 3 вересня човен прибував до Лае. 10 вересня І-177 вийшов у четвертий транспортний рейс, при цьому 13 числа дістав наказ прямувати до Фіншхафена (східне завершення півострова Хуон) для протидії ворожому десанту. Насправді союзники висадяться у Фіншхафені лише 22 вересня, тому І-177 не знайшов тут ніяких цілей та 14 вересня прибув до Лае. На той час вже почалась фінальна атака союзників на цей район, проте І-177 вдалось вивантажити доправлені припаси. Одразу після відплиття на човні почули шум гвинтів ворожих кораблів (визначених як есмінці) і І-177 терміново занурився на понаднормову глибину 100 метрів. Ймовірно, це дозволило уникнути атаки глибинними бомбами. 17 вересня І-177 повернувся до Рабаула.

21 вересня 1943-го човен попрямував до Нової Гвінеї з вантажем для гарнізону Фіншхафена. Вже на шляху туди надійшли відомості про висадку десанту і І-177 отримав наказ атакувати ворожі кораблі. В межах підготовки до цього завдання весь вантаж з палуби скинули за борт, проте човен так і не зміг вийти в атаку на якесь вороже судно. Після заходу сонця 24 вересня І-177 передав оборонцям Фіншхафену залишки вантажу, а 26 числа повернувся у Рабаул.

З початку жовтня 1943-го І-177 вже транспортував припаси для гарнізону Сіо (північне узбережжя півострова Хуон). Човен здійснив сюди численні рейси та розвантажувався 4, 10, 21, 28 жовтня, 4, 11, 22 листопада.

У ніч проти 25 листопада в бою біля мису Сент-Джордж були потоплені три японські есмінці, які займались постачанням гарнізону острова Бугенвіль у західній частині Соломонових островів (союзники висадились на цьому великому острові 1 листопада). І-177 виходив для порятунку вцілілих членів екіпажів та доставив у Рабаул 279 моряків. Під час цієї місії човен був невдало атакований ворожим літаком.

По завершенні рятувальних робіт І-177 знову узявся за рейси до Сіо, куди доправляв вантаж 5, 14, 17, 25 грудня 1943-го. Під час останнього рейсу надійшли відомості про ворожі десантні судна і човен безрезультатно витратив кілька діб на їх пошуки в районі на схід від Нової Гвінеї (а 2 січня 1944-го союзники висадились у Сайдорі та обійшли Сіо із заходу).

3 січня 1944-го І-177 вчергове вийшов з Рабаулу та попрямував до Сіо, куди прибув 8 числа. Тут він передав вантаж на десантну баржу та мав прийняти на борт двох старших офіцерів і супроводжуючих осіб з їх штабу. Коли пасажири вже перебували на шляху до субмарини, з'явились американські торпедні катери та примусили І-177 терміново зануритись. На японський човен скинули кілька глибинних бомб, але безрезультатно. 9 січня І-177 так само не зміг прийняти пасажирів через присутність торпедних катерів і лише 10 числа за допомогою кількох озброєних броньованих барж вдалось відтіснити ворожий патруль та забезпечити прибуття пасажирів на борт. 11 січня офіцерів висадили у Мадангу (ще далі на захід від Сайдору), 15 числа І-177 прибув у Рабаул, а вже 18 січня був на Труці.

20—27 січня І-177 пройшов до Японії.

В останній декаді березня 1944-го І-177 перейшов до Омінато (військово-морська база на північному завершенні Хонсю), а 11 квітня вирушив звідси для бойового патрулювання в районі Алеутських островів. Цей похід тривав до 27 травня та завершився поверненням до Омінато.

8 червня 1944-го човен знову вийшов на патрулювання у північній зоні, на цей раз на схід від Курильського архіпелагу. На цей раз похід І-177 ривав лише два тижні, 22 червня човен був у Омінато, а 23—25 червня пройшов у Йокосуку (можливо відзначити, що невдовзі до того американці розпочали операцію на Маріанських островах та розбили японський флот в битві у Філіппінському морі, що означало прорив головного захисного бар'єру імперії).

15 вересня 1944-го союзники почали вторгнення на Палау у західній частині Каролінських островів, що ще більше руйнувало захисний бар'єр (та фактично було останнім кроком перед ударом по Філіппінах). 19 вересня І-177 вийшов для патрулювання у південній частині Філіппінського моря біля Палау (а також на шляхах звідси у Нідерландську Ост-Індію та до Філіппін).

Наприкінці вересня 1944-го човен виконав завдання по рекогносцируванню району атола Уліті за шістсот кілометрів на північний схід від Палау, а потім підійшов до останнього. Ввечері 1 жовтня американський літак встановив радарний контакт та попрямував для його перевірки. Хоча І-177 встиг зануритись, проте скинута з літака акустична торпеда завдала йому пошкоджень. Також про місце перебування ворожої субмарини повідомили групу кораблів, які розпочали протичовновий пошук.

У перші години 3 жовтня 1944-го в районі дещо більш ніж за сотню кілометрів на захід від Палау ескортний авіаносець «Хоггат Бей» встановив радарний контакт з ціллю на дистанції близько 20 км. Сюди спрямували есмінець «Самуель Майлз», який виявив І-177 у надводному положенні. Хоча човен занурився, проте «Самуель Майлз» встановив сонарний контакт та скинув дві серії глибинних бомб, що й призвело до загибелі І-177 разом з усім екіпажем із 101 особи (можливо відзначити, що човен перебував лише за два десятки кілометрів від місця першої атаки з літака).^[1]

• п
• о
• р

Підводні човни Імперського флоту Японії

Підводні човни за рангами і типами
До введення рангів	тип 1 (Holland VIIP) Підводний човен №1 • Підводний човен №2 • Підводний човен №3 • Підводний човен №4 • Підводний човен №5 тип 6 Підводний човен №6 тип 7 Підводний човен №7
Човни першого рангу	типи Кайдай тип KD1 I-51 • тип KD2 I-52/I-152 • тип KD3 I-53/I-153 • I-54/I-154 • I-55/I-155  • I-56/I-156  • I-57/I-157  • I-58/I-158  • I-59/I-159  • I-60  • I-63  • тип KD4 I-61 • I-62/I-162 • I-64/I-164  • тип KD5 I-65/I-165 • I-66/I-166 • I-67  • тип KD6 I-68/I-168 • I-69/I-169 • I-70  • I-71/I-171 • I-72/I-172 • I-73  • I-74/I-174 • I-75/I-175 • тип KD7 I-176 • I-177 • I-178 • I-179 • I-180 • I-181 • I-182 • I-183 • I-184 • I-185 типи Junsen тип J1 I-1 • I-2 • I-3 • I-4  • тип J1 Mod I-5 • тип J2 I-6 • тип J3 I-7 • I-8 тип Kiraisen I-121 • I-122 • I-123 • I-124 типи A тип A I-9 • I-10 • I-11  • тип A Mod.1 I-12 • тип A Mod.2 I-13 • I-14 типи B тип B I-15 • I-17 • I-19  • I-21 • I-23  • I-25 • I-26  • I-27 • I-28  • I-29 • I-30  • I-31 • I-32  • I-33 • I-34  • I-35 • I-36  • I-37 • I-38  • I-39 • тип B Mod.1 I-40 • I-41 • I-42  • I-43 • I-44  • I-45 • тип B Mod.2 I-54 • I-56  • I-58 типи C тип C I-16 • I-18 • I-20  • I-22 • I-24  • I-46 • I-47  • I-48 • тип C Mod I-52 • I-53 • I-55 тип Сентака I-201 • I-202 • I-203 тип Сенхо I-351 типи D тип D I-361 • I-362 • I-363  • I-364 • I-365  • I-366 • I-367  • I-368 • I-369  • I-370 • I-371  • I-372 • тип D Mod I-373 тип Сентоку I-400 • I-401 • I-402
Човни другого рангу	типи F тип F1 Ro-1 • Ro-2 • тип F2 Ro-3 • Ro-4 • Ro-5 типи Кайчу тип Кайчу I Ro-11 • Ro-12 • тип Кайчу II Ro-13 • Ro-14 • Ro-15 • тип Кайчу III Ro-16 • Ro-17 • Ro-18 • Ro-19 • Ro-20 • Ro-21 • Ro-22 • Ro-23 • Ro-24 • Ro-25 • тип Кайчу IV Ro-26 • Ro-27 • Ro-28 • тип Кайчу V Ro-29 • Ro-30 • Ro-31 • Ro-32 • тип Кайчу VI Ro-33 • Ro-34 • тип Кайчу VII Ro-35 • Ro-36 • Ro-37 • Ro-38 • Ro-39 • Ro-40 • Ro-41 • Ro-42 • Ro-43 • Ro-44 • Ro-45 • Ro-46 • Ro-47 • Ro-48 • Ro-49 • Ro-50 • Ro-55 • Ro-56 типи L тип L1 Ro-51 • Ro-52 • тип L2 Ro-53 • Ro-54 • Ro-55 • Ro-56 тип L3 Ro-57 • Ro-58 • Ro-59 • тип L4 Ro-60 • Ro-61 • Ro-62 • Ro-63 • Ro-64 • Ro-65 • Ro-66 • Ro-67 • Ro-68 тип Ko Ro-100 • Ro-101 • Ro-102  • Ro-103 • Ro-104 • Ro-105 • Ro-106 • Ro-107 • Ro-108  • Ro-109 • Ro-110 • Ro-111 • Ro-112 • Ro-113 • Ro-114  • Ro-115 • Ro-116 • Ro-117
Човни третього рангу	типи C (Vickers) тип C1 (Vickers) Ha-1 • Ha-2 • тип C2 (Vickers) Ha-3 • Ha-4 • Ha-5 • тип C3 (Vickers) Ha-7 • Ha-8 тип Кавасакі Ha-6 типи S (Schneider) тип S1 (Schneider) Ha-10 • тип S2 (Schneider) Ha-9 тип Sen'yu-Shō Ha-101 • Ha-102  • Ha-103 • Ha-104 • Ha-105 • Ha-106 • Ha-107 • Ha-108  • Ha-109 • Ha-111 тип Sentaka-Shō Ha-201 • Ha-202  • Ha-203 • Ha-204 • Ha-205 • Ha-207 • Ha-208  • Ha-209 • Ha-210 • Ha-216
Репарації і трофеї	Перша світова тип UE2 O-1 • тип U-43 O-2 • O-3 • тип UC3 O-4 • O-5 • тип UB3 O-6 • O-7 Друга світова тип IX D2 I-501 • I-502 • тип «Марчелло» I-503 • тип «Марконі» I-504 • тип X B I-505 • тип IX D1 I-506 • тип IX C Ro-500 • тип IX C/40 Ro-501
Експериментальні човни	Підводний човен №71
Надмалі підводні човни	Ko-hyoteki • Кайру • Кайтен

Окремі категорії підводних човнів
Авіанесучі підводні човни	I-5 • I-6 • I-7 • I-8 • I-9 • I-10 • I-11 • I-12 • I-13 • I-14 • I-15 • I-17 • I-19 • I-21 • I-23 • I-25 • I-26 • I-27 • I-28 • I-29 • I-30 • I-31 • I-32 • I-33 • I-34 • I-35 • I-36 • I-37 • I-38 • I-39 • I-40 • I-41 • I-42 • I-43 • I-44 • I-45 • I-54 • I-56 • I-58
Носії диверсійних мінісубмарин	I-16 • I-18 • I-20  • I-22 • I-24  • I-46 • I-47  • I-48 • I-52 • I-53 • I-55
Носії кайтенів	I-8 • I-36 • I-37  • I-44 • I-47  • I-48 • I-53  • I-56 • I-58 • I-55/I-155 • I-56/I-156 • I-57/I-157 • I-58/I-158 • I-59/I-159 • I-62/I-162 • I-65/I-165 • I-361 • I-363 • I-366 • I-367 • I-368 • I-370
Підводні мінні загороджувачі	O-1 • O-4 • O-5 • I-121 • I-122 • I-123 • I-124
Транспортні підводні човни	I-351 • I-361 • I-362 • I-363  • I-364 • I-365 • I-366 • I-367 • I-368 • I-369 • I-370 • I-371 • I-372 • I-373 • I-402 • Ha-101 • Ha-102  • Ha-103 • Ha-104 • Ha-105 • Ha-106 • Ha-107 • Ha-108  • Ha-109 • Ha-111
Учасники місій Янагі	I-30 • I-8 • I-34 • I-29 • I-52